Сторінки

середу, 13 квітня 2022 р.

Електронний підручник як ефективний засіб освітнього процесу

 Гільберг Тетяна – завідувачка кафедри теорії та 

методик природничо-математичних дисциплін

 і технологій Хмельницького ОІППО, 

канд. геогр. наук, доцент 

Тарнавська Світлана – завідувачка сектору 

дидактико-методичного супроводу модернізації змісту освіти 

відділу наукового та навчально-методичного забезпечення 

змісту дошкільної та початкової освіти в Новій українській школі 

ДНУ «Інститут модернізації змісту освіти», 

аспірантка «Інституту педагогіки» НАПН України

 

Електронний підручник як ефективний засіб освітнього процесу

 

Анотація: У статті порушуються проблеми створення та використання електронних підручників для закладів загальної середньої освіти в Україні. Обговорюються важливі аспекти для розробки та впровадження електронних засобів навчання.

 

Ключові слова: інформатизація освіти, освітній процес, електронний освітній ресурс, електронний підручник, електронні засоби навчання, мультимедіа, цифрова освіта.

 

Summary: The article raises issues of creation and usage of electronic textbooks for general secondary education in Ukraine. Important aspects for the development and implementation of e-learning tools are discussed.

 

Key words: informatization of education, educational process, electronic educational resource, electronic textbook,electronic learning tools, multimedia, digital education.

 

Кінець ХХ – початок ХХІ століття характеризуються широким впровадженням інформаційних технологій у всіх сферах людської діяльності, у тому числі й в освіті. Українські школи почали використовувати в освітньому процесі можливості сучасних комп’ютерів, комунікативних мереж, різних інформаційних технологій. Щороку у закладах загальної середньої освіти збільшується кількість сучасних комп'ютерних мультимедійних класів; розширюються локальні інформаційні мережі класу і навчального закладу; телекомунікаційні засоби сприяють виходу до глобальної всесвітньої мережі Інтернет; впроваджується система дистанційної освіти і тестування тощо. Інформатизація закладів загальної середньої освіти передбачає широке використання програмних засобів навчання у процесі вивчення шкільних навчальних предметів.

Сьогодні існує велике різноманіття електронних освітніх ресурсів, які спрямовані на полегшення роботи вчителя та вивільнення його часу при підготовці до уроку, зміну організаційних форм та методів навчання, підготовку підростаючого покоління до повноцінної плідної життєдіяльності в інформатизованому суспільстві, підвищення доступності, ефективності та якості освіти. 

Міністерством освіти і науки України розроблено і затверджено Положення про електронний освітній ресурс (далі – ЕОР), який включає засоби навчання на цифрових носіях будь-якого типу або розміщені в інформаційно-телекомунікаційних системах, які відтворюються за допомогою електронних технічних засобів і застосовуються в освітньому процесі [4]. До електронних освітніх ресурсів можна віднести електронні підручники, програми, діагностувальні, самостійні, індивідуальні роботи, електронні довідники, словники, енциклопедії, електронні засоби наочності (презентації, відеоматеріали, віртуальні лабораторії, численні анімаційні матеріали, якісні світлини), інтерактивні завдання, демонстраційні та інтерактивні карти, симулятори та тренажери вправ, тестів, сайти для педагогів та здобувачів освіти, а також інші мультимедійні матеріали.

Мультимедіа – це пов'язаний з комп'ютером технічний пристрій, який дозволяє працювати з кількома типами даних – текстом, зображенням, відео, звуком. Вони можуть мати форму електронного підручника або енциклопедії, що надають величезну кількість навчального матеріалу. 

Особливо для наймолодших школярів медіаінтернет стає «вікном у світ», яке з’єднує найближчу і далеку реальність, створює основу для уявлень і фантазій; діти отримують стимули з різних сфер людського життя та різних культур, дізнаються про життя і світ. 

Сучасні джерела інформації, у т.ч. інтернет, стали звичною і  практично незамінною частиною життя, а також фактором, який суттєво впливає на життя кожної окремої людини та суспільства в цілому. Активна робота за комп’ютером покращує вміння розв’язувати задачі, зміцнює волю, самооцінку, підвищує активність та мотивацію до навчання. Комп'ютери можна дуже ефективно використовувати у навчанні дітей з особливими освітніми потребами. Великою перевагою комп’ютера та Інтернету є можливість дистанційного навчання. Різні форми електронного навчання зазнають великого розвитку та позитивного сприйняття, особливо молодим поколінням. 

Віртуальне середовище стає новим соціальним та освітнім простором, який дозволяє навести наочні приклади явищ, які зазвичай не можуть бути опосередковані. Інтернет – це гнучкий видавничий простір, який розширює можливості активної творчої діяльності учнів; інформаційний простір, який дає можливість швидкого зворотного зв’язку та посилює саморегуляцію в навчанні тощо.

Проте межею використання електронного навчання все ще є недостатня інформованість учнів та студентів про можливості електронного навчання, а також недостатня інформація та нерозвинені компетенції викладачів у цій сфері.

Небезпека, яку виділяють деякі експерти, полягає у тому, що надмірне використання комп’ютерів у навчанні, особливо у дітей молодшого віку, може призвести до зниження здатності формувати поняття, до зниження уяви, обмеження практичних маніпуляцій (тактильних, рухових). 

Дослідження підтверджують, що під час комп’ютерного навчання діти навчаються швидше, але традиційні методи забезпечують тривалу пам’ять. Тому необхідно вибрати відповідний рівень діяльності на ПК і, перш за все, використовувати комп’ютер лише в тому випадку, якщо це доцільно.

Якщо не зрозуміти правильного місця технології в освіті, її переваги можуть обернутися недоліками – технології передають інформацію, але як освітня стратегія вона неефективна. Механічним прирівнюванням вважається залучення ІКТ до навчання та його модернізації. Прикладом можуть служити нещодавні спроби шкіл отримати інтерактивні дошки та, як наслідок, неефективне використання цього технічного засобу через недостатнє вміння вчителів працювати з цією методикою через відсутність можливостей підготовки вчителів, а також через те, що тренінги, як правило, зосереджуються на технічному аспекті, ніж на дидактичних питаннях залучення інтерактивної дошки (та інших технічних засобів) до освітнього процесу. 

Одним із важливих і основних електронних освітніх ресурсів є електронний підручник. 

Різні джерела дають такі визначення поняття «електронний підручник»:

електронний підручник –  комп’ютерний педагогічний програмний засіб, що призначений у першу чергу для подання нової інформації, яка доповнює друкарські видання, служить для індивідуального навчання, і дозволяє тестувати здобуті знання чи вміння [6]; 

електронний підручник – електронне навчальне видання із систематизованим викладом дисципліни (її розділу, частини), що відповідає навчальній програмі та офіційно затверджене як таке, у зручній для вивчення й викладання формі, який пройшов редакційно-видавничу обробку, призначений для розповсюдження в незмінному вигляді, має вихідні дані [5].

Поняття «електронний підручник» розтлумачене в Законі України «Про освіту» (п. 5 ч. 1 ст. 1) та Положенні про електронний підручник:

електронний підручник (посібник) – електронне навчальне видання із систематизованим викладом навчального матеріалу, що відповідає освітній програмі, містить цифрові об’єкти різних форматів та забезпечує інтерактивну взаємодію [2];

е-підручник – електронне навчальне видання із систематизованим викладенням навчального матеріалу, що відповідає освітній програмі, містить цифрові об’єкти різних форматів та забезпечує інтерактивну взаємодію [3].

Поява електронних підручників зумовила широке обговорення в освітянських колах їх переваг і недоліків. Спробуємо назвати основні з них. Електронні підручники містять значно більший обсяг інформації, при цьому не збільшують вагу і габарити книги, у них можна дуже швидко знайти необхідну сторінку, термін, поняття. Вони містять зручні налаштування (можна регулювати розмір шрифту), відтворюють звукові файли. Для них характерні практичність, економічність (можна користуватися тривалий час), екологічність (бережуть лісові ресурси), можливе швидке оновлення інформації. Е-підручник збільшує інтерес здобувачів освіти до освітніх дисциплін, підвищує їх мультимедіаграмотність, краще готує до життя в технологічному світі. До недоліків можна віднести потребу в зарядці даного пристрою, вплив на зір, відсутність естетичної насолоди від читання, швидке старіння контенту, висока вартість тощо.

Відповідно до вимог, шкільні електронні підручники повинні: 

  • відповідати стандарту освіти, типовій освітній (навчальній) програмі, затвердженій МОН;

  • відповідати сучасним науковим результатам;

  • забезпечувати повноту розкриття основних наукових положень, використання загальноприйнятої наукової термінології, актуальних відомостей та даних [3].

Сучасне навчання в Україні виходить за рамки паперових підручників. Електронні освітні ресурси відкривають нові можливості для педагогів та учнів. Вони звільняють учителя від виконання інформаційної, тренувальної, контролюючої функцій, а розроблені з їх допомогою уроки є більш цікаві, доступні, змістовні і результативні. В учнів формуються навички самостійного оволодіння знаннями, пошуку, збору та обробки інформації в мережі «Інтернет»; стимулюється позитивна мотивація  до навчання за рахунок інтегрування всіх форм наочності, здійснення навчальної діяльності, яка супроводжується зворотним зв'язком, дає можливість скористатися підказкою та отримати вектор роботи над помилками.

Актуальною є проблема створення і забезпечення українських навчальних закладів електронними освітніми ресурсами.

Видавництвом «Генеза» розроблено електронний додаток до підручника «Я досліджую світ» для 3 і 4 класів (авт. Гільберт Т., Тарнавська С., Павич Н.):

Цей додаток входить до комплексу навчального матеріалу: паперових підручників, робочих зошитів і навчальних посібників з діагностування та моніторингу освітніх результатів. Електронна інтерактивна версія пропонує набагато ширші можливості використання в освітньому процесі. 

Сторінки електронного додатку не просто повторюють сторінки підручника, а й суттєво доповнюють його за рахунок інтерактивних завдань, відеорядів, відео, інформаційних посилань тощо. Мультимедійний супровід на уроках «Я досліджую світ» дозволяє перейти від пояснювально-ілюстративного способу навчання до діяльнісного, при якому дитина стає активним учасником освітнього процесу. Використовуються всі види сприйняття; закладається основа мислення та практичної діяльності дитини. Мультимедіа-ресурси не замінять ні учителя, ні підручника, але створюють принципово нові можливості для засвоєння матеріалу.

Інтерактивний підручник можна використовувати на інтерактивних дошках у школі, а також на персональних комп’ютерах, зошитах чи планшетах для вчителів та учнів. Вони містять ряд відео, звукозаписів, анімацій, фотографій та інших мультимедійних матеріалів, які доповнюють і краще ілюструють висвітлений матеріал. Крім того, вони тематично пов’язані з іншими предметами.

Розробляючи підручники, автори та видавництво дотримується філософії, що підручник — це не енциклопедія, з якої читають на уроці і яку діти вивчають напам’ять. Сучасний підручник (у т.ч. електронний) – це навчальний матеріал не лише на папері, а все частіше в цифровому вигляді, який містить також перевірену та ретельно дібрану основну інформацію. Основним компонентом його є підтримка сучасних методів навчання. І саме дидактична складова відрізняє підручник від того, що може створити один учитель або що можна знайти в інтернеті.

Вирішальними стали можливість одночасного використання друкованих та електронних підручників, швидкість роботи програмного забезпечення, можливість вставляти додаткові матеріали, які не могли бути використані у друкованому підручнику, наприклад, відео, звукозаписи чи анімації. Така система дасть змогу легко зв’язати класичне навчання за допомогою друкованих підручників з інтерактивними дошками, якими останні роки оснащені класи українських шкіл. Учитель може працювати з інтерактивною версією підручника під час уроку, учні мають класичний підручник для домашньої підготовки. 

Однією з форм навчання є цілеспрямована самостійна робота з інформацією та її джерелами, що сприяє інтенсивному розвитку індивідуальних компетенцій до навчання. Такою необхідною та виважено дібраною (за потреби індивідуальною) є робота з виконання домашніх завдань. Домашнє завдання та домашня підготовка учня відкриває простір для навчання у позакласній зоні. Учнів можна направляти попрацювати в бібліотеці з базами даних, словниками, енциклопедіями та фаховою літературою, спрямовувати на відповідні вебсайти тощо. 

Таким чином, продумано призначені домашні завдання можуть бути ефективним способом підтримки самоосвітньої діяльності учнів та ефективним зв’язком між формальним навчанням у школі, неформальним та інформальним – позакласним навчанням. 

Необхідно скоротити час роботи з мультимедіа, адже через півгодини роботи з екраном знижується увага та мотивація. Дидактично правильно і доцільно створювати мультимедійні програми та додавати інші матеріали спеціально для самостійного навчання – робочі листи, методичні вказівки тощо, які використовуються для  повторення, моніторингу та оцінювання, а також забезпечують безперервний зворотний зв'язок для самоосвіти. Саме такі пропоновані види робіт і реалізуються в електронних підручниках [7].

У будь-якому випадку, вплив електронних підручників та інших електронних носіїв на навчання, з точки зору розвитку компетентностей, недостатньо досліджено та підтверджено. Існують різні, іноді суперечливі висновки «за» та «проти» використання цих засобів у навчанні. Проте їх позитивний вплив на вже згадану мотивацію учнів безсумнівний. 

Як коментують самі учні початкових класів, вони хотіли б користуватися електронними підручниками незалежно від того, чи мають вони безпосередній досвід роботи з електронним підручником. Проте реальне використання електронних підручників може бути проблематичним. Дослідження показують, що впровадження нових електронних пристроїв (наприклад, планшетів) у школах різних країн не завжди є успішним. Прикладом можуть бути школи Південної Кореї, де планшети повністю замінили підручники, але з часом їх повернули. У Норвегії, наприклад, подібний підхід до цифрових матеріалів виявився вдалим під час негоди, коли було багато снігу і діти не могли ходити до школи. Головне, щоб у разі відсутності учень мав можливість опанувати навчальний матеріал дистанційно, використовуючи всі засоби, які доступні вчителю в школі. Інтерактивні підручники також добре працюють у навчанні учнів з різними нозологіями. Усе це вказує на те, що інтерактивні підручники стануть авангардом електронних книг, продажі яких у США вперше перевищили класичні книги. Активно впроваджується вихід електронних підручників у Чехії [8].

Незважаючи на тенденцію зростання електронних навчальних матеріалів, поточні дослідження показують, що використання друкованих підручників у школах все ще переважає, навіть за кордоном. Практика використання підручників різна, наприклад, залежно від предмета, який викладається. Досвід використання підручників різняться між навчальними предметами – англійської мови, математики та інтегрованих курсів, у т.ч. «Я досліджую світ». Наприклад, на уроках математики використовують підручники як джерело завдань, а «Я досліджую світ» здебільшого використовують зміст підручників, а новий навчальний матеріал використовують як базове джерело під час планування уроків. Таким чином, стилі користування підручниками можуть бути дуже індивідуальними і часто залежати від того, чи розуміють вчителі взагалі задуми авторів підручників і чи зацікавлені вони у використанні підручника в освітньому процесі.

Звичайно, досвід роботи з електронним підручником для учнів і вчителів зовсім інший, ніж із класичною книгою. Електронні підручники не лише збагачені анімацією, відео, звукозаписами та покликаннями, а й взаємопов’язані між собою. 

Викладання в цифровому класі також цікаво вчителям. Кожен учитель спочатку входить у систему школи, заповнює запис у класному журналі та перевіряє вхід комп’ютерів чи планшетів учнів у мережу. Використовуючи спеціальне програмне забезпечення, він може не тільки надсилати файли учням, але й перевіряти вміст їхнього робочого стола або проєктувати його на інтерактивну дошку. Учнівські пристрої також можна вимкнути, заблокувати або заблокувати доступ до інтернету з комп’ютера вчителя. Учні самі можуть відображати вміст на дошці зі своїх планшетів, наприклад, під час презентації свого домашнього завдання або результату виконання завдання [9].

Інформаційні технології не можна розглядати окремо, а як частину ширшої освітньої ситуації. Слід мати на увазі, що техніка – це не машина для передачі інформації, а інструмент, який може стати потужним засобом розвитку особистих знань у руках учня. 

Отже, впровадження ЕОР в освітній процес не дань моди, не захоплення, а вимога часу. Саме електронні освітні контенти спрямовані на підвищення якості та забезпечення  рівного доступу до освіти. Якісне навчання – основа людського капіталу будь-якої країни. 

З урахуванням відбудови в Україні усього зруйнованого російськими варварами під час російсько-української війни 2022 року, наші ідеї та праця цілком можуть стати базою для плану структурних змін української освіти та економіки після закінчення війни.

Список використаних джерел та літератури

 

  1. Грошин Едуард. Електронний підручник: навіщо він потрібен і як його зробити? Журнал «ІТ Бел» (№ 3, 2009 р.)

  2. Законі України «Про освіту» (п. 5 ч. 1 ст. 1) Закон України «Про освіту» ст.1. https://kodeksy.com.ua/pro_osvitu/statja-1.htm

  3. Положення про електронний підручник, Наказ Міністерства
    освіти і науки України02 травня 2018 року № 440.

  4. Положення про електронні освітні ресурсиНаказ Міністерства
    освіти і науки, молодіта спорту Українивід 01 жовтня 2012 року № 1060
    (у редакції наказуМіністерства освітиі науки Українивід 29 травня 2019 року № 749)https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1695-12#Tex

  5. Фіголь Н. Електронний навчальний посібник чи підручник: до проблеми визначення / Надія Фіголь // Вісник Нац. ун-ту «Львівська політехніка». Серія «Проблеми української термінології». – 2012. – № 733. – С. 53-56.

  6. https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/2335/elektronnij-pidruchnik)

  7. Radek Kubeš.Učebnice v počítači («Підручник на комп'ютері»)

https://www.chip.cz/casopis-chip/earchiv/vydani/rocnik-2013/chip-02-2013/ucebnica-pc/

  1. Interaktivní učebnice předznamenávají nástup e-knih («Норвезький досвід: навіть снігове лихо не зупинить навчання»)https://www.novinky.cz/veda-skoly/clanek/interaktivni-ucebnice-predznamenavaji-nastup-e-knih-86227

  2. Dominik Frolík. Systém pro vytváření elektronických učebnic zaměřených na rozvoj informatického myšlení pomocí robotů https://dspace5.zcu.cz/bitstream/11025/43921/1/BP_Frolik_P18B0044P.pdf