Красилів - місто в центрі Хмельниччини з населенням 18000 мешканців, донедавна райцентр.
Найдавніша назва Красне. За переказами вона відбила красиву мальовничу місцевість, де осіли перші поселенці. Присвійний суфікс і вказує на можливе походження назви від прізвища Красило».
Натомість одна легенда, найпоширеніша, свідчить, що назва Красилів походить від словосполучення двох слів «краса» і «сила». Бо жили у цій місцині красиві і сильні люди (красиві дівчата і сильні юнаки).
Є ще одна легенда, котра говорить про те, що, коли на поселення напали татари, то вони вирізали майже все населення, аж кров людська текла потоками. Річка від крові стала червоною (красною), тому і з'явилася назва Красне, а згодом — Красилів.
Перша історична згадка про Красилів датується 1444 роком. 16 січня великий литовський князь Свидригайло видав жалувану грамоту своєму слузі Михайлу Олехновичу на кілька поселень в Кременецькому повіті, в тому числі і на Красилів на Случі.
На початку ХVІ століття Красилів поступово перетворюється в адміністративний центр Кузьминської волості. Тут будується дерев’яна фортеця, її справця вже керує всіма збройними силами краю. 9 вересня 1517 року Красилів набуває статусу міста з обмеженим магдебурзьким правом
В ХVІ – першій половині ХVІІ ст. згадується як мале місто (містечко). Спочатку це торгово-ремісничий центр Кузьминської, з 60-х р. ХVІ ст. – Красилівської (Красної) волості.
З кінця ХVІ ст. містечко зазнавало дуже часто спустошливих нападів татар. Великих спустошень зазнав Красилів в роки Національно-визвольної війни середини ХVІІ ст.. Коли в 1629 р. тут налічувалося 280 будинків і майже 2 тисячі населення, то вже в 1653 р. тут залишилося всього кілька будинків, а реєстри 60-70-х рр. ХVІІ ст. вказують на майже повний занепад міста.
Населення Красилова брало активну участь у гайдамацькому русі. За участь у ньому групу вихідців з Красилова на чолі з Антоном Пилиповичем було засуджено на каторжні роботи.
Відродження розпочалося тільки на початку ХVІІІ ст.. На той час в містечку вже змінилося кілька власників, якими були князі Заславські (після князів Острозьких), Любомирські, Сангушки. З 1753 р. Красилів переходить у власність князів Сапег, які володіли ним більше ніж століття.
Розквіт Красилова розпочався після відміни кріпосного права. Особливо пришвидшився розвиток містечка, коли власником маєтку став Е.Маньковський. Місцеве акціонерне товариство в 1842 році пустило в дію цукроварню. В 1870 роках в місті діяло 12 грабарень, винокурний завод, вапнярка та 66 крамниць. За календарем Південно-Західного краю в Красилові в 1873 році числилось 653 господарства з населенням 2416 чол. Через двадцять років у місті нараховувалося вже 8806 мешканців. На той час тут розміщалося волосне управління, міщанська управа, торгово-телеграфна контора, земська поштова станція, призивний пункт, земська лікарня і лікарня при цукровому заводі, аптека, земське однокласне училище, бібліотека, 85 лавок, з них 35 бакалійних, мотузяна фабрика, чавунно-ливарний, машинобудівний, винокурний та шкіряний заводи.
Немає коментарів:
Дописати коментар